Історія Музею

Історія будинку

«Ось у сьому домочку старого добродія Окружка вродилася 13 лютого (за старим стилем) 1871 року дочка наша Лариса, відома під іменем Лесі Українки. Навряд щоб далі вцілів той домочок, де ми жили, й де вродилася Леся, а проте, може будиночок і досі існує. Околиця — поетична».

Так у спогадах написала мати Лесі Українки Ольга Петрівна Косач, відома українська письменниця Олена Пчілка.

Група науковців та старожилів міста біля будинку, де народилась Леся Українка, 1929 р.

Цей «невеличкий домочок» сім’я Косачів наймала у міщан Степаніди та Андрія Окружків упродовж 1870–1873 років.

28 червня 1928 року Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка), будучи членом-кореспондентом ВУАН, отримала від Академії наук відрядження з науковою метою до міста Новограда-Волинського. Приїхавши у місто, вона відразу розшукала будинок Окружків і порадувалася, що він живий. Ось як згадує у спогадах про відвідини будинку, де народилася Лариса Косач, сестра Ольга Косач-Кривинюк:

«1928 року літом я з матір’ю була в Звягелі. Ми знайшли дім Окружка, і в ньому мати моя показала ту кімнату, де народилася Леся. Мій син Михайло Кривинюк, шо теж був з нами, сфотографував (з доручення Музею діячів українського мистецтва і науки) той дім з різних боків і деякі звягельські краєвиди. Малярка Віра Олексіївна Волянська (онука Михайла Федоровича Комарова) їздила з нами до Звягелю і намалювала олійними фарбами дім Окружка і тушем стародавню українську деревяну церковцю з «опасанням» (ганок навколо церкви), яку добре памятала Леся.

Лесина племінниця, дочка їі сестри Ізидори, Ольга Борисова 1928 року намалювала олійними фарбами ту кімнату в домі Окружка, в якій народилася Леся. Казали нам пізніше звягельчани, шо на домі Окружка після тих наших одвідин і за вказівкою матері нашої прибито меморіальну дошку про те, шо там народилася Леся Українка».

Роман Якович Герасимчук

Зі спогадів Романа Яковича Герасимчука, який проживав у цьому будинку у 1924–1932 роках: «В час мого проживання в 1928 році у червні місяці з’явилася до нас старенька жінка з двома юнаками — хлопчиком і дівчиною, очевидно внуками, назвала себе матір’ю Лесі Українки і попросила дозволу приходити до нас два-три дні, як вона висловилась, відпочити по парі годин. Прохання її задоволено було нами з приємністю.

В часи її перебування у нас за чашкою чаю в розмові вона сказала: «От я за власним смаком обрала будинок, що належав міщанину Окружко над річкою Случ, куди ми переселилися, з вікон якого відкривався чудовий пейзаж і річка та зелений парк поміщика Мезенцева… Оглянувши приміщення, вона зупинилася в кімнаті, де була наша спочивальня, в якій стояв комод під вікном, по боках дві кроваті, а з боку гардеробна шафа, вона сказала, що отака мебля була і у нас, у цій спочивальні, і тут родилася Леся…».

Як і тоді красуються береги рідної Случі, тихесенько ошатний будиночок стоїть. Лише наша Леся назавжди залишила «прекрасну колиску своїх страждань», щоб навічно поселитися в серцях людських.

Будинок, в якому народилася Леся Українка. Фото в журналі «Нові дні», травень 1959 р.

Історія музею

Історія музею бере свій початок від 1 серпня 1963 року, коли з нагоди 50-річчя з дня пам’яті Лесі Українки у будинку № 94 по вул. Карла Маркса відкрили музей-бібліотеку і встановили погруддя поетеси. Бібліотека була філіалом міської дитячої бібліотеки № 2.

Музей-бібліотека Лесі Українки

Ініціаторами заснування музею стали громадськість міста і шанувальники творчості Лесі Українки. Першим керівником була Челядіна Світлана Олексіївна, після неї — Іванова Ольга Андріївна. З 1965 по 2023 рік Музей очолювала Віра Омелянівна Римська.

До 1970 року музей існував як народний, експозиція будувалася на фотознімках і документах.

Експозиція якого розміщувалася в шести невеликих кімнатах. Фонди музею — це ксерокопії та фотокопії. За вісім років його відвідало 52 674 особи, проведено 1163 екскурсії.

У книзі відгуків відвідувачі залишали свої враження про відвідування музею.

«Низький уклін Вам — ентузіасти цього дорогоиінного музею! Щирий привіт усім землякам геніальної дочки українського народу. Привіт і подяка за любов до неї!
О. Гончар, Л. Дмитренко, В. Канівець, М. Олійник, Василь Фольварочний, М. Клименко, Василь Большак. 1969 р.»

Наближався славетний ювілей — 100-річчя від дня народження Великої Українки. Постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1970 року МЗ 112 створено ювілейний комітет з підготовки та відзначення сотої річниці від дня народження Лесі Українки. Згідно з наказом Міністерства культури від 11 вересня 1970 року створено літературно-меморіальний музей на правах відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею.

На фасаді будинку встановили меморіальну дошку (авторка Галина Кальченко), на подвір’ї — скульптурне погруддя поетеси (авторка Валентина Дяченко). Урочисте відкриття музею відбулося 26 лютого 1971 року. У цей день Анатолій Софронов та Олесь Гончар посадили біля музею дуб і березу, які ростуть й донині.

В ці дні земля Новограда-Волинського щиро вітала гостей з усіх кінців світу, зокрема: з Києва — Олеся Гончара і Володимира Канівця, з Росії — Анатолія Софронова, з Білорусі — Євдокію Лось, із США — Юрія Косача, з Канади — Марію Скрипник, з Німеччини — Гюнтера Штейна та багатьох інших гостей.

У книзі відгуків Юрій Косач, племінник Лесі Українки, залишив такий запис:

«З великим хвилюванням переступив поріг будиночку, де жили мій дід і бабуня, і де народилася Леся. Глибока і велика подяка керівникам музею-будинку від себе та від усієї родини за шану, любов до Лесі, за шану, натхненну працю для збереження пам’ті і на славу українського народу. Будинок-музей в Новограді-Волинському — це вагома ланка для вивчення життя письменниці, до ще більшого наближення її виняткової особистості до нашої сучасності і до майбутнього — її ім’я житиме вічно.
Юрій Косач з Нью-Йорку, США».

Учасники урочистостей на честь 100-річчя від дня народження Лесі Українки біля будинку в м. Новоград-Волинському Житомирської області, в якому народилась поетеса. Лютий 1971 р.

В експозиції меморіального будинку представлено документи, картини, фотознімки, книги, меблі, рушники, особисті речі родини та її оточення, що відтворюють атмосферу життя сім’ї Косачів у Новограді-Волинському.

Літературну експозицію розміщено у кімнаті — добудові 1903 року, зробленій Вейкером, винокуром поміщика Б. С. Мезенцева. У ній представлено матеріали про життя і творчість Лесі Українки. Цінними є прижиттєві видання творів поетеси.

Проходили роки, святкувалися ювілеї. Проводилися літературні зустрічі з рідними, знайомими і близькими родини Косачів, з лесезнавцями, письменниками, творчою молоддю краю. Збагачувалися фонди музею, відкривалися нові сторінки життя і діяльності Лесі Українки, вшановувалася пам’ять поетеси. Виникла необхідність створення відділу вшанування пам’яті Великої Українки. Рішенням Новоград-Волинської міської ради народних депутатів від 6 березня 1985 року № 99 було відведено під музей Лесі Українки частину будинку на вулиці Карла Маркса, 92. Іншим рішенням від 3 вересня 1988 року повністю відселено мешканців з будинку, усі його приміщення передано музеєві. Тут, де колись проживали господарі Окружки, було розміщено експозицію вшанування пам,яті геніальної письменниці «Серед живих жива», яка сполучена перехідною галереєю з будинком Лесиної пам’яті, який молоде подружжя Косачів наймало у добродія Окружка.

Другий корпус музею (перебудований колишній будинок Окружків)

У 1992 році художники В. Іванов і Г. Кирилов створили діораму «Лісова пісня».

В окремому залі відділу вшанування, літературній світлиці, відбуваються музейні заходи і виставки. Традиційним є літературно-музичне засідання «Плеяда паростків Лесиного краю», започатковане у 1972 році.

Наукову допомогу у відтворенні Лесиної домівки надавав Інститут літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка: Мірошниченко Л. П., Третяченко Т. Г., Диба А. Г., Гальченко С. А., Скупейко Л. У., Жулинський М. Г., Штонь Г. М. Оформляли експозицію художники-декоратори В. Іванов, Г. Кирилов, С. Раєвський, П. Чайка, В. Прищенко, С. Кисляченко, А. Задорожний, К. Камишний, В. Шкуринський, Ю. Каргаполов.

Музейна експозиція оновлювалася у 1990-х роках.

8 лютому 2018 року Верховна Рада прийняла постанову «Про відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки». У плані заходів щодо урочистого відзначення цієї події на державному рівні Кабінету Міністрів України рекомендовано передбачити низку заходів, серед яких — здійснення реконструкції та розширення площі літературно-меморіального музею Лесі Українки.

До 150-річного ювілею Лесі Українки у музеї провели поточний ремонт приміщення, прилеглої території і реекспозицію меморіальної частини. Участь в оновленні і оформленні експозиції брали наукові співробітники Музею Лесі Українки, Роман Насонов (директор Житомирського обласного краєзнавчого музею), Юлія Каплун (заступник директора з наукової роботи), О. Бердичевський (заступник директора з господарської частини), Анатолій Гайдамака (Заслужений художник України) та інші.

В ході реекспозиції були ліквідовані і наразі не відновлені виставки відділу вшанування пам’яті Лесі Українки.